Вопрос- Ответ

Лопоухость и причины нервно-психической неустойчивости в формировании личности 

Интервью с Михаилом Савельевым, кандидатом медицинских наук.

Здравствуйте, друзья! 

Думаю, каждый из вас может вспомнить массу забавных фильмов, мультфильмов или просто карикатур, где главным героем выступал персонаж, с забавно оттопыренными ушами. Или, ещё смешнее, одним оттопыренным ухом. При взгляде на такую «рожицу» невольно хочется улыбнуться. И персонаж этот казался немного глуповатым и беззащитным. А в детстве обязательно хотелось либо дернуть за оттопыренное ухо, либо щелкнуть по нему… Смешно ведь, правда? И звук смешной… Ну, а сколько смешных и не очень, и даже, порой, злых и обидных прозвищ мы придумывали своим одноклассникам, товарищам по играм во дворе или просто случайным знакомым? Ведь весело же! И сколько ходило и ходит среди нас «слоников», «обезьян», «Чит», «Жаконь» и и т.д. и т.п. 

Но мало кто видел горькие слезы этих несчастных, которые они проливали в одиночестве, проклиная свою судьбу, природу, родителей, и весёлых насмешников. 
Такие хронические психологические надломы, чувство неудовлетворенности собой, чувство неполноценности, которое не зависит от тебя и которое ты не в состоянии исправить - самый прямой путь к формированию депрессивного состояния, постепенно приводящего к глубоким психологическим комплексам, оказывающим влияние на всю дальнейшую жизнь. 
Спросите любого, уверен любого взрослого человека с лопоухостью - хотел бы он, чтобы с рождения у него были «нормальные» уши? Думаю, ответ вы знаете сами. 

Каковы же причины возникновения лопоухости? 

Среди специалистов нет единого взгляда на этот вопрос. Одни считают её следствием неправильного внутриутробного предлежания плода, другие убеждены в сугубо наследственном происхождении данной особенности развития ушных раковин. Тем более, что нередко в одной семье встречаются несколько поколений родственников с лопоухостью.

Как бы там ни было, суть возникновения проблемы в чрезмерном разрастании хрящевой ткани ушной раковины или формирование неправильного угла её прилегания к поверхности головы. Многие родители не придают значения такой особенности внешности своего ребенка и принимают её как «данность». 

Однако, в последние годы, с развитием и повышением доступности пластической медицины для всё более широких масс населения, проблема лопоухости перестает быть «фатальной» огромное количество клиник, медицинских центров разного ценового и профессионального уровня берутся «легко» устранить «небольшой косметический дефект». Предлагается операция под названием «отопластика». 

Суть её заключается в том, что пластический хирург под местным или, чаще, общим обезболиванием проводит рассечение кожи позади ушной раковины, затем, удаляя лишние ткани, моделирует новую форму (угол прилегания) хряща. После этого ушивается хрящ и закрывается разрез косметическим швом. Операция завершается подведением специальных валиков и наложением специального бандажа или давящей повязки, носить которые приходится не менее одного месяца. Казалось бы, всё просто.  Но давайте разберемся более взвешенно. 

Любой хирург в откровенной беседе скажет вам, что абсолютно любой метод анестезии — это потенциальный риск. А при общем наркозе риск возрастает в геометрической прогрессии. На самом деле, если отбросить чисто коммерческий интерес, пластические операции должны проводиться лишь по строгим показаниям. Например, неприемлемое обезображивание лица стягивающие рубцы, необходимость пересадки кожи после глубоких обширных ожогов, невозможность нормального дыхания, приема пищи или пользование конечностями. Показанием также является тяжелое депрессивное состояние больного, непосредственно обусловленное тем или иным косметическим дефектом, при котором длительный курс психолого-психиатрического лечения не дает ощутимых результатов. 

Во всех остальных случаях врач идет на поводу у обработанных непрерывной и навязчивой рекламой пациентов, которые не могут противостоять мощнейшей индустрии моды, культивирующей шаблонные образы. И деньги в данном случае решают все. 

Почему, на мой взгляд, стоит воздержаться от отопластики: 

  • Во время операции проводится рассечение и иссечение хрящевой ткани, образуются неизбежные гематомы, которые могут рассасываться до полугода и долее, могут нагнаиваться, организовываться в соединительную ткань, в свою очередь, деформируя и уродуя ушные раковины. 
  • При недостаточной квалификации медицинского персонала, нарушении правил асептики и антисептики весьма вероятно возникновение так называемой «раневой инфекции», которая потребует повторного оперативного вмешательства и мощной антибтотикотерапии. 
  • Иногда, после вмешательства, ушные хрящи приобретают неровности, коррозии, подобные которым можно иногда видеть у профессиональных борцов или боксеров. Устранение таких осложнений гораздо более сложная, длительная и дорогостоящая процедура. 
  • Не буду подробно останавливаться на возможных серьезнейших, а, иногда, и смертельных осложнениях общего или местного обезболивания. Начиная от анафилактического шока, сердечной недостаточности, ларинго- или бронхоспазма и многих-многих других.
  • Не последнее место при принятии решения о проведении отопластики занимает и цена операции. В среднем по Cанкт-Петербургу проведение такой операции, без учета расходов на предварительное обследование и последующую реабилитацию, составляет порядка 32-40 тысяч рублей в зависимости от класса врачей, места расположения клиники, раскрученности бренда и т.д. При этом имеем в виду вероятность повторного обращения..
  • Коррекция лопоухости. Безоперационный метод. 


Ушные корректоры Маирс Россия/Israel. 

Большинство пластических хирургов рекомендуют делать отопластику детям в 6-7 лет, аргументируя это тем, что как раз в школе ребенок рискует попасть под шквал насмешек и издевательств своих товарищей. При этом «деликатно» опускается тот факт, что формирование ушной раковины ребенка, как правило, завершается к девяти годам. Таким образом, меньшее из зол, которое мы можем получить это возврат ушных раковин в исходное (до операции) положение. В этом случае следует повторная, а часто и не одна операция. 

Настоящим спасением для многих родителей, обеспокоенных будущим физическим и эмоциональным здоровьем своих детей, да и для многих десятков тысяч взрослых, глубоко загнавших в свою душу  детскую обиду и стыдливость, или прячущихся за показной агрессивностью или безразличием стала инновационная разработка под названием «силиконовые отокорректоры». Суть разработки предельно, как всё гениальное, проста. Из прозрачного гипоаллергенного силикона изготавливаются пары небольших (размер 1,8х1 см -  для взрослых) пластин почкообразной формы. На них тонким (0.3 мм) слоем наносится специальный гипоаллергенный клей, обладающий высокими адгезивными свойствами как по отношению к силикону, так и к коже человека. Как силикон, так и клей абсолютно безопасны для человека,  они прошли многоэтапные испытания и имеют необходимые сертификаты. Остается наклеить одну тонкую прозрачную пластинку на кожу головы, а другую – на заднюю поверхность ушной раковины. После этого легким прижатием пластины соединяются и придают ушной раковине эстетически приемлемое положение. Нужно ли говорить, какое облегчение получают тысячи людей, использующих сейчас наши отокорректоры, чувствуя себя полноценными, красивыми и успешными людьми и не подвергая себя зачастую неоправданному риску операций, связанных с ними возможных осложнений, значительных и часто непредсказуемо высоких материальных затрат.





Средний срок удержания силиконовых отокорректоров до 7 дней. Разумеется, имеют значение особенности кожного покрова пользователя, а также строгое следование инструкции по применению отокорректоров, которая прилагается к каждому набору.

Сертификаты




Часто допускаемые ошибки в применении ушных корректоров. 


• Клеевой слой был задет 

- Перед тем, как приступить к процедуре приклеивания корректора к коже, убедитесь, что рабочая зона достаточно подготовлена. Волосы, находящиеся в месте прикрепления отокорректора, рекомендуется сбрить. Эту процедуру следует   периодически повторять, так как волосы  могут нарушить сцепление поверхностей. Длинные волосы рекомендуется убирать. закрепив их заколками или зажимами. Очень важно не повредить липкое покрытие поверхностей отокорректоров. Используйте пинцет для снятия защитной плёнки. Удаляйте защитную плёнку последовательно: сначала -  с поверхности, приклеиваемой к коже задней поверхности ушной раковины, затем - с поверхности, соприкасающейся с кожей заушной области.

• Недостаточно обезжиренная и/или влажная кожа 

Недостаточная экспозиция после обработки кожи обезжиривающим составом. В этом случае, испаряющийся раствор будет препятствовать надежной фиксации отокорректора. Крепление ушных корректоров происходило в помещении с повышенной температурой или влажностью (ванной комнате, бассейне, спортивном зале и т.п.). Влажная кожа  приводит к непрочному соединению поверхности кожи и клеевого слоя даже после нескольких обработок кожи обезжиривающим раствором. Наличие мацерации кожи после чересчур интенсивной обработки обезжиривающим составом или после снятия отокорректора. Следует воздержаться от использования ушных корректоров до исчезновения признаков раздражения кожи. Если у вас не получается приклеить отокорректор самостоятельно, попросите кого-то из близких вам помочь.



Droopy ears and causes neuro-psychological instability of the formation of personality. 


Hello friends! I think each of you can remember a lot of funny movies, cartoons or just cartoons where the main character was the character with funny protruding ears. Or, even funnier, one protruding ear. When you look at this "face" involuntarily want to smile. And this character seemed a bit silly and helpless. 

And as a child wanted, or to pull protruding ear, either click on it... pretty fun, right? And sound ridiculous... Well, how old and not very funny, and even, at times, angry and insulting nicknames we have come up with their classmates, playmates in the yard, or just casual acquaintances? It's fun! 

And how many walked and walks among us, "elephants", "monkeys", "Cheat", "Jakon" and etc., etc. 

But few have seen the bitter tears of these unfortunates, which they shed in solitude, cursing my fate, nature, parents, and a wide, mocking eyes. 

Such chronic psychological damages, a sense of dissatisfaction, a feeling of inferiority, which does not depend on you and that you are not able to fix the most direct path to the formation of the doldrums, gradually leads to deep psychological complexes that affect their lives. 

Ask anyone, I'm sure any adult with droopy ears - if he wanted to since birth he had "normal" ears? I think you know the answer yourself. 


What are the causes of prominent ears? 

Among experts there is no common view on this issue. Some consider it the result of improper fetal presentation of the fetus, others believe in a purely genetic origin of the peculiarities of the development of the auricles. Moreover, often in one family there are several generations of relatives with droopy ears.

Anyway, the essence of the problem of excessive growth of the cartilage of the auricle or forming a wrong angle of its contact with the surface of the head. Many parents do not attach importance to such features of the appearance of their child and accept it as "reality." 

However, in recent years, with the development and increasing availability of plastic medicine to a wider population, the problem of prominent ears ceases to be a "fatal" a huge number of clinics, health centres at different price and professional level are "easy" to fix "minor cosmetic defect". 

Offers a procedure called "otoplasty".

Its essence lies in the fact that a plastic surgeon under local or more commonly General anesthesia is conducting the dissection of the skin behind the ear, then removing excess tissue, models the new shape (angles) of the cartilage. After that the cartilage is sutured closed and the incision cosmetic suture. The operation is completed with a summary of the special rollers and apply a special bandage or pressure bandage to wear which account for not less than one month. It would seem that everything is simple. 

But let's look more balanced. 

Any surgeon in a Frank conversation I will tell you that any method of anesthesia is a potential risk. While under General anesthesia, the risk increases exponentially. In fact, if we ignore the purely commercial interest, plastic surgery should be conducted only under strict indications. For example, unacceptable disfigurement of the face tightening scars, the need for skin grafting after extensive deep burns, the inability normal breathing, eating, or use of limbs. Also the indication is severe depressive state of the patient, directly arising from those or other cosmetic defect, which a long course of psychological and psychiatric treatment does not produce tangible results. 

In all other cases, the doctor goes on about processed continuous and hype patients who are unable to resist the powerful fashion industry, cultivating stereotyped images. And money in this case are everything. 

Why, in my opinion, should refrain from otoplasty: 


  • During the operation, carried out the dissection and excision of the cartilage that formed the inevitable bruising, which can dissolve up to six months or longer, may suppurate, organized into connective tissue, in turn, deforming and disfiguring the ear. 
  • When insufficient qualification of medical personnel, violation of the rules of asepsis and antisepsis is likely to cause the so-called "wound infection", which will require repeated surgical intervention and powerful antibiotikoterapii. 
  • Sometimes, after the intervention, the ear cartilage becoming uneven, corrosion, the likes of which you can sometimes see professional wrestlers or boxers. Eliminating such complications are much more complicated, time consuming and expensive procedure. 
  •  I will not dwell on the possible serious, and sometimes fatal complications of General or local anesthesia. Starting from anaphylactic shock, heart failure, laringo - and bronchospasm, or many, many others.
  • Not least when deciding on carrying out otoplasty is the price of the operation. On average, in St. Petersburg carry out such an operation, excluding the cost of preliminary survey and subsequent rehabilitation, of the order of 32 to 40 thousand rubles depending on the class of doctors, location of the clinic, promotion of the brand etc. have in mind the likelihood of re-treatment..


Most plastic surgeons recommend doing otoplasty in children 6-7 years, arguing that just as the school the child is at risk to fall under the barrage of ridicule and bullying of their comrades. In this "delicately" omitted the fact that the formation of the ear of the child generally terminates nine years. Thus, the lesser evil, which we can get a return of the auricles in the baseline (before surgery) position. In this case, repeated, and often not just one surgery. 

A real salvation for many parents concerned about the future physical and emotional health of their children, and for many tens of thousands of adults, deeply driven into my soul children's resentment and shame, or hiding behind ostentatious aggressiveness or indifference has become an innovative development called "silicone autocorrector"

The essence of development is extremely, as all ingenious, is simple. From clear hypoallergenic silicone produced a pair of small (size 1,8x1 cm for adults) plates kidney-shaped. Them thin (0.5 mm) layer of special Hypo-allergenic adhesive with high adhesive properties as compared to silicone and human skin. As the silicone and glue is absolutely safe for humans, they have passed extensive tests and have the necessary certificates. Remains to stick a thin transparent plate on the skin of the head and the other on the rear surface of the ear. After this light pressing plate are connected and attach the ear aesthetically acceptable position.

The average time of retention of our silicone autocorrection is seven days. Of course, are important features of the skin of the user, as well as strict adherence to the instructions for use of autocorrection, which is attached to each set.

Needless to say, what a relief to get thousands of people using our autocorrector feeling of being full, beautiful and successful people and not exposing themselves to unnecessary risk often operations associated with possible complications, significant and often unpredictable high material costs.

Certificates


The most frequent mistakes in the use of ear correctors. 

• The adhesive layer was touched 

- Before starting the process of gluing the corrector to the skin, make sure that the working area is prepared. Hair in the place of attachment of autocorrector, it is recommended to shave. This procedure should be repeated periodically, as the hair can break the grip surfaces. Long hair is recommended to remove. fixing them with Bobby pins or clips. It is very important not to damage the adhesive coating surfaces of autocorrection. Use tweezers for removing the protective film. Remove protective film sequentially: first with surface, glue to the skin of the posterior surface of the auricle, and then from the surface in contact with the skin behind the ear.


• Not enough low-fat and/or moist skin 

The lack of exposure after treatment, leather degreasing composition. In this case, the evaporating solution will prevent a secure fit of autocorrector. Mount ear correctors took place in a room with high temperature or high humidity (bathroom, swimming pool, sports hall, etc.). Wet skin leads to unstable connection of the skin surface and the adhesive layer even after several treatments the skin degreasing solution. The presence of maceration of the skin after too intensive processing of the degreasing composition, or after removing autocorrector. You should refrain from using ear correctors to the disappearance of signs of irritation of the skin. If you can't stick autocorrector alone, ask someone close to help you.




 Капловухість і причини нервово-психічної нестійкості формуванні особистості 

Привіт, друзі! Думаю, кожен з вас може пригадати масу забавних фільмів, мультфільмів або просто карикатур, де головним героєм виступав персонаж, з забавно відстовбурченими вухами. Або, ще смішніше, одним відстовбурченим вухом. При погляді на таку «пику» мимоволі хочеться посміхнутися. І персонаж цей здавався трохи дурнуватим і беззахисним. 
А в дитинстві обов'язково хотілося або смикнути за оттопыренное вухо, або клацнути по ньому... Смішно, правда? І звук смішний... Ну, а скільки смішних і не дуже, і навіть, часом, злих і образливих прізвиськ ми придумували своїм однокласникам, товаришів по іграх у дворі або просто випадковим знайомим? Адже весело! 
І скільки ходило і ходить серед нас «слоників», «мавп», «Чіт», «Жаконь» і т. д. і т. п. 
Але мало хто бачив гіркі сльози цих нещасних, які вони проливали в самоті, проклинаючи свою долю, природу, батьків, і веселих насмішників. 
Такі хронічні психологічні надломи, почуття незадоволеності собою, почуття неповноцінності, яке не залежить від тебе і що ти не в змозі виправити - прямий шлях до формування депресивного стану, поступово приводить до глибоких психологічних комплексів, що робить вплив на все подальше життя. 
Запитайте будь-якого, впевнений будь-якого дорослого людини з лопоухостью - хотів би він, щоб з народження у нього були «нормальні» вуха? Думаю, відповідь ви знаєте самі. 

Які ж причини виникнення капловухості?

Серед фахівців немає єдиного погляду на це питання. Одні вважають її наслідком неправильного внутрішньоутробного передлежання плода, інші переконані в суто спадковому походження даної особливості розвитку вушних раковин. Тим більше, що нерідко в одній сім'ї зустрічаються кілька поколінь родичів з лопоухостью.
Як би там не було, суть виникнення проблеми у надмірному розростанні хрящової тканини вушної раковини або формування неправильного кута її прилягання до поверхні голови. Багато батьків не надають значення такої особливості зовнішності своєї дитини і приймають її як «даність». 
Однак, в останні роки, з розвитком і підвищенням доступності пластичної медицини для все більш широких мас населення, проблема капловухості перестає бути «фатальною» величезна кількість клінік, медичних центрів різного цінового та професійного рівня беруться «легко» усунути «невеликий косметичний дефект». 
Пропонується операція під назвою «отопластика».

Суть її полягає в тому, що пластичний хірург під місцевим або, частіше, загальним знеболенням проводить розтин шкіри позаду вушної раковини, потім, видаляючи зайві тканини, моделює нову форму (кут прилягання) хряща. Після цього ушивається хрящ і закривається розріз косметичним швом. Операція завершується підбиттям спеціальних валиків і накладенням спеціального бандажа або давлючої пов'язки, носити які припадає не менше одного місяця. Здавалося б, все просто. 
Але давайте розберемося більш виважено. 

Будь-хірург у відвертій бесіді скаже вам, що абсолютно будь-який метод анестезії — це потенційний ризик. А при загальному наркозі ризик зростає в геометричній прогресії. Насправді, якщо відкинути чисто комерційний інтерес, пластичні операції повинні проводитися лише за суворими показаннями. Наприклад, неприйнятне спотворювання особи стягують рубці, необхідність пересадки шкіри після обширних глибоких опіків, неможливість нормального дихання, прийому їжі або користування кінцівками. Показанням також є важкий депресивний стан хворого, безпосередньо обумовлене тим чи іншим косметичним дефектом, при якому тривалий курс психолого-психіатричного лікування не дає відчутних результатів. 

У всіх інших випадках лікар йде на поводу у оброблених безперервної і нав'язливою рекламою пацієнтів, які не можуть протистояти потужної індустрії моди, культивує шаблонні образи. І гроші в даному випадку вирішують все. 


Чому, на мій погляд, варто утриматися від отопластики: 

  • Під час операції проводиться розсічення і висічення хрящової тканини, утворюються неминучі гематоми, які можуть розсмоктуватись до півроку і довше, можуть нагноюватися, організовуватися в сполучну тканину, в свою чергу, деформуючи і спотворюючи вушні раковини. 
  • При недостатній кваліфікації медичного персоналу, порушенні правил асептики і антисептики дуже ймовірно виникнення так званої «ранової інфекції», яка вимагатиме повторного оперативного втручання і потужної антибтотикотерапии. 
  •  Іноді, після втручання, вушні хрящі набувають нерівності, корозії, подібні до яких іноді можна бачити у професійних борців або боксерів. Усунення таких ускладнень значно більш складна, тривала і дорога процедура. 
  •  Не буду детально зупинятися на можливих серйозних, а іноді і смертельні ускладнення загального або місцевого знеболювання. Починаючи від анафілактичного шоку, серцевої недостатності, ларинго - або бронхоспазму і багатьох-багатьох інших.
  • Не останнє місце при прийнятті рішення про проведення отопластики займає і ціна операції. В середньому по Санкт-Петербургу проведення такої операції, без урахування витрат на попереднє обстеження і подальшу реабілітацію, становить близько 32-40 тисяч рублів залежно від класу лікарів, місця розташування клініки, розкрученості бренду і т. д. При цьому маємо на увазі ймовірність повторного звернення..

Більшість пластичних хірургів рекомендують робити отопластику дітям 6-7 років, аргументуючи це тим, що саме в школі дитина ризикує потрапити під шквал насмішок і знущань своїх товаришів. При цьому «делікатно» опускається той факт, що формування вушної раковини дитини, як правило, завершується до дев'яти років. Таким чином, менше з зол, яке ми можемо отримати це повернення вушних раковин у вихідне (до операції) положення. В цьому випадку слід повторна, а часто і не одна операція. 

Справжнім порятунком для багатьох батьків, стурбованих майбутнім фізичним та емоційним здоров'ям своїх дітей, та й для багатьох десятків тисяч дорослих, глибоко загнали в свою душу дитячу образу і сором'язливість, або ховаються за показною агресивністю або байдужістю стала інноваційна розробка під назвою «силіконові отокорректоры»

Суть розробки гранично, як все геніальне, проста. З прозорого гіпоалергенного силікону виготовляються пари невеликих (розмір 1,8х1 см - для дорослих) пластин почкообразной форми. На них тонким (0.5 мм) шаром наноситься спеціальний гіпоалергенний клей, що володіє високими адгезивними властивостями по відношенню до силікону, так і до шкіри людини. Як силікон, так і клей абсолютно безпечні для людини, вони пройшли багатоетапні випробування і мають необхідні сертифікати. Залишається наклеїти одну тонку прозору пластинку на шкіру голови, а іншу – на задню поверхню вушної раковини. Після цього легким притисненням пластини з'єднуються і надають вушній раковині естетично прийнятне положення.

Середній термін утримання наших силіконових отокорректоров становить сім днів. Зрозуміло, мають значення особливості шкірного покриву користувача, а також суворе дотримання інструкції по застосуванню отокорректоров, яка додається до кожного набору.

Чи потрібно говорити, яке полегшення отримують тисячі людей, що використовують зараз наші отокорректоры, відчуваючи себе повноцінними, красивими та успішними людьми і не піддаючи себе часто невиправданому ризику операцій, пов'язаних з ними можливих ускладнень, значних і часто непередбачувано високих матеріальних витрат.



Часто допускаються помилки у застосуванні вушних коректорів. 
• Клейовий шар був зачеплений 

- Перед тим, як приступити до процедури приклеювання коректора до шкіри, переконайтеся, що робоча зона досить підготовлена. Волосся, що знаходяться в місці прикріплення отокорректора, рекомендується збрити. Цю процедуру слід періодично повторювати, так як волосся можуть порушити зчеплення поверхонь. Довге волосся рекомендується прибирати. закріпивши їх шпильками або затискачами. Дуже важливо не пошкодити липке покриття поверхонь отокорректоров. Використовуйте пінцет для зняття захисної плівки. Видаліть захисну плівку послідовно: спочатку з поверхні, приклеюємо до шкіри задньої поверхні вушної раковини, потім - з поверхні, дотичної з шкірою завушній області.

• Недостатньо знежирена і/або волога шкіра 

Недостатня експозиція після обробки шкіри знежирюючим складом. У цьому випадку, випаровується розчин буде перешкоджати надійної фіксації отокорректора. Кріплення вушних коректорів відбувалося в приміщенні з підвищеною температурою або вологістю (ванні, басейні, спортивному залі тощо). Волога шкіра призводить до нетривкого з'єднанню поверхні шкіри і клейового шару навіть після декількох обробок шкіри знежирюючим розчином. Наявність мацерації шкіри після надто інтенсивної обробки знежирюючим складом або після зняття отокорректора. Слід утриматися від використання вушних коректорів до зникнення ознак подразнення шкіри. Якщо у вас не виходить приклеїти отокорректор самостійно, попросіть когось із близьких вам допомогти.

Адреса и контакты
+7 (812) 985-57-95